спасо преображенський собор у чернігові
Спасо-Преображенський собор (Чернігів)
Спасо-Преображенський собор
Спасо-Преображенский собор – пятиглавый восьмистолпный храм в Чернигове. Старейший сохраненный датированный памятник зодчества Киевской Руси. Спасо-Преображенский собор в Чернигове принадлежит к уникальным памятникам византийско-киевской школы зодчества первой половины XI в. Он сыграл значительную роль в формировании строительных норм в храмовом строительстве домонгольской Руси и Украины. О его бывшем богатом внутреннем убранстве свидетельствуют остатки фресок, резные плиты хоров, пола, колонны. В Спасо-Преображенском соборе покоятся мощи князя Игоря Северского, воспетого в «Слове о полку Игореве», св. БЛГ. князя Игоря Черниговского и других князей той эпохи.
Православний календар
Сщмч. Зиновия, еп. Егейского, и сестры его мц. Зиновии (285).
Апп. от 70-ти Тертия, Марка, Иуста и Артемы (I). Сщмч. Маркиана, еп. Сиракузского (II). Мц. Евтропии (ок. 250). Мц. Анастасии Солунской (III). Свв. Стефана Милютина, короля Сербского (1320), брата его Драгутина (1316) и матери их Елены (1306) (Серб.).
Сщмч. Матфея Казарина диакона (1942). Обре́тение мощей свт. Агафангела исп., митр. Ярославского (1998).
Озерянской иконы Божией Матери (XVI).
Кол., 253 зач., II, 1–7.Лк., 58 зач., XI, 23–26.
Спасо преображенський собор у чернігові
Спасо-Преображенський собор – п’ятиглавий восьмистовпний храм в Чернігові. Найстаріший збережений датований пам’ятник зодчества Київської Русі. Спасо-Преображенський собор у Чернігові належить до унікальних пам’ятників візантійсько-київської школи зодчества першої половини ХІ ст. Він відіграв значну роль у формуванні будівельних норм в храмовому будівництві домонгольської Русі і України. Про його колишньому багатому внутрішньому оздобленні свідчать залишки фресок, різьблені плити хорів, підлоги, колони. У Спасо-Преображенському соборі покоїться прах князя Ігоря Сіверського, оспіваного в «Слові о полку Ігоревім», св. блг. князя Ігоря Чернігівського та інших князів тієї епохи.
Історія
Закладено близько 1030-34 чернігівським князем Мстиславом Володимировичем. Після його смерті в 1036 г. (згідно Повісті временних літ по Іпатіївському літопису) з будівництва собору, що мав висоту стін близько 4 метрів, майстри були зняті для побудови храму Св.Софії Новгородської, а закінчений Чернігівський собор був тільки в середині століття. Став головним храмом міста і Чернігово-Сіверського князівства. Спасо-Преображенський собор зберігся до наших днів майже повністю, але частково перебудований: за рішенням гетьмана Кирила Розумовського храм піддався перебудовам після руйнівної пожежі 1756 року. Все внутрішнє приміщення вигоріло. Згорілі дерев’яні хори не були оновлені. Була зламана баптистерія в південно-західному куті храму, а замість неї побудована кругла вежа, симетрична лівій вежі зі сходами на хори. На обидві вежі були встановлені шпилі величезної величини, що спотворило древній вигляд церкви. На довершення до всього, перед порталами влаштували тамбури. Пірамідальний ріст собору видно зі сходу. Древнє покриття храму було позакомарним, що також добавляло ефект пірамідальності верхньої частині будівлі. Глави мали по-візантійськи параболічну форму.
Зовнішній вигляд
Протягом століть він неодноразово перебудовувався. В XVIII-XIX ст., Зокрема, було надбудовано дві башти, після чого собор набув нинішній вигляд. У плані собор являє собою великий (18,25 х 27 м.) Тринефний храм з шістьма стовпами і трьома апсидами. Розкопки показали, що в східних кутах були прибудовані невеликі каплиці, що не збереглись. Фасади будівлі складені надзвичайно ошатною цегляною кладкою з прихованими рядами. Фасади також оформлені пілястрами, в першому ярусі плоскими, а в другому профільованими.
Інтер’єр
В інтер’єрі Спаського собору головне місце посідає суворе і урочисте поєднання вертикалей і горизонталей. Тут виразно акцентована подовженість будівлі, що поєднується з внутрішніми двоярусними аркадами, що йдуть в подкупольний простір. Уздовж них спочатку йшли дерев’яні настили північних і південних хорів, що підсилюють горизонтальне членування інтер’єру. Подібні аркади властиві візантійському зодчества тієї епохи, але рідкісні в Київській Русі.
Підлогу храму встеляли різьблені шиферні плити з інкрустацією з кольорової смальти. Стіни і склепіння прикрашали стародавні фрески, знищені пожежею 1756 року. За пишністю оздоблення храм Спаса не поступався Першопрестольним Київським церквам.
Можливо, будівельники Спасо-Преображенського собору в якійсь мірі повторювали схему Десятинної церкви. У рапорті є припущення, що майстри, які будували Чернігівський собор і Софію Київську, були з однієї і тієї ж столичної візантійської артілі.
Спасо-Преображенський собор у Чернігові
Тривалий час Спасо-Преображенський (Спаський) собор вважали найстарішим храмом Княжої Доби, звичайно, із тих що збереглися. Але останні дослідження істориків довели, що найстарішим є Софійський собор. Наукові співробітники Софії Київської у 2010 році заявили, що Софійський собор заснований у 1011 році і це підтверджують численні графіті. Можливо із 1011 вони погарячкували… Ця версія поки що не доведена, але практично доведено що у 1017 році собор вже будувався, ну а Спасо-Преображенський собор заклали близько 1030 року (за одним літописом у 1034-му, за іншим – у 1036-му). Ну а що для нас, через тисячоліття, якісь два десятки років.
Засновником Спаського собору був один із найвідоміших чернігівських кнізів, син Володимира Великого і брат Ярослава Мстислав Хоробрий. Із 990-го року він княжив у Тмутаракані, а у 1024-му, після перемоги над військом свого брата Ярослава Мудрого, посів княжий престол у Чернігові.
Мстислав за своє життя прославився як видатний полководець та непереможний воїн. Літописці оспівували його перемогу у поєдинку із касожським (касоги – плем’я з північого Прикавказзя) князем Редедею. Деякий час Мстислав вів війну із Ярославом, але не за Київське князівство, а за Чернігвське (тому що Ярослав хотів прихопити його у свою державу). Але пізніше брати примирилися, і у 1030 році виступили у сумісний похід у Червону Русь (Галичину). Червона Русь була тоді приєднана до Руської держави, а Мстислав, повернувшись до Чернігова, розпочав зведення великого собору.
Первісний собор у розрізі (реконструкція)
План первісного собору
Собор у радянський період
Будівництво йшло повільно. Мстислав не дожив до його завершення – у 1036 році він «пішов на полювання, захворів і помер». На той час стіни сягали приблизно лише триметрової висоти («стільки можна дістати рукою сидячи на коні»), але князя поховали у недобудованому храмі. Ну а Чернігів без бою перейшов Ярославу Мудрому.
Будували собор майстри, запрошені із Тмутаракані. Вони наслідували у будівництві не лише візантійські традиції, а і традиції Малої Азії та Закавказзя. Можливо саме цим пояснюється форма собору та його планувально-просторове рішення. А воно унікальне, адже поєднує типову візантійську хрестовокупольну схему із елементами романських базилік. Жоден із інших давньоруських храмів такого планування не мав.
Спаський собор добудовували вже після входження Чернігівського князівства у Руську державу Ярослава та при пізнішому правлінні його сина Святослава, який був спочатку чернігівським, а потім Великим київським князем. Святослав Ярославич теж був похований у Спаському соборі (у 1076 р.).
У Чернігово-Сіверській землі не було храму величнішого за Спаський собор. Відразу після побудови він став кафедральним собором Чернігівської єпархії й виконував цю функцію майже дев’ять століть. У храмі було поховано дружину та сина князя Мстислава, князів: Гліба Святославовича (1078 р.), Олега Святославовича (1115 р.), Володимира Давидовича (1161 р.), Святослава Ольговича (1165 р.), Всеволода Святославовича (1196 р.); чернігівських єпископів: Лазаря Барановича та Амвросія Дубкевича. Також тут спочив чернігівський святий Ігор Ольгович.
Первісно собор оточували каплиці-усипальниці, на півночі до притвору прилягала кругла вежа зі сходами на хори, з півдня була прибудована триапсидна одноверха церковка-хрещальня. Але у 1239 році, під час монголо-татарської навали собор був сильно поруйнований – впали склепіння та бані.
Відновлювали храм вже у козацький період у 17 столітті. Тоді надбудували апсиди та звели барокові бані.
У 18 столітті Спаський собор зазнав значних перебудов, особливо після великої чернігівської пожежі 1750-го року. У 1792-1798 рр. знову відбулися добудова та ремонт: з північно-західного фасаду (ліворуч від центрального входу) надбудували високу сходову вежу. Така ж вежа була зведена на місці хрещальні ( з іншого боку від входу). Нині без цих веж собор уявити неможливо.
Закінченого (сучасного) вигляду собор набув наприкінці 19 століття – тоді позолотили його верхи. А через якихось півстоліття, або й менше собор закрила радянська влада. Сталося це у 1926 році. Храм був переданий на баланс організації, назву якої навіть прочитати неможливо (не те що вимовити) – «Головросмасложирзбут». Отак на могилах князів у одному із найдавніших та найвеличніших давньоруських храмів почали зберігати масло та жир.
У 1937 році Спаський собор передали історичному музею Чернігова. Під час фашиської окупаці Чернігова богослужіння у храмі було відновлено (1942 року). Храм функціонував до 1961 року. Потім його знову передали історичному музею.
Наприкінці 80-х років минулого століття релігійна громада УПЦ МП самовладно захопила храм, повикидавши із нього музейне начиння. З того часу Спаський собор став до своєї роботи, хоча звичайни коли його будували, не було навіть Москви, не кажучи про її Патріархат.
Окреме слово варто сказати про внутрішнє планування та оздоблення храму. Це щось неймовірне. Хоча мені ніколи не вдавались описи інтер’єрів, тому краще не буду…
Спаський собор має досить великі розміри. Його довжина (з апсидами) 35 метрів, ширина – 22,4, висота від підлоги до склепіння – 30 метрів (це висота дев’ятиповерхівки), а товщина стін – 1,4 метри
Можна було б ще довго розповідати про розписи та фрески собору, про його ікони та мощі, ну і т.д. Але це вже тема для великої книги і не мені її писати.
Спасо-Преображенський собор є об’єктом Попереднього списку ЮНЕСКО (кандидатом на вступ).
Текст та фото Романа Маленкова
Спасо-Преображенський собор (Чернігів)
Про собор
Спасо-Преображенський собор— один з найдавніших і найгарніших соборів часів Київської Русі, що зберігся до наших днів у Чернігові. Собор був закладений першим літописним чернігівським князем Мстиславом Володимировичем у 1030-х роках і став головною святинею і окрасою Чернігово-Сіверської землі.
За переказами, храм збудовано на тому місці, де раніше було язичницьке капище. За часів князя Володимира Хрестителя на місці зруйнованого капища була споруджена дерев’яна церква, замість якої у 1030-х роках Мстислав розпочав будувати кам’яну.
Перші літописні згадки про «церкву святого Спаса» датуються 1036 роком, коли князь Мстислав раптово помирає. Мстислав вийшов на полювання, розхворівся і помер. Поховали його в закладеному ним соборі, хоча за життя князя будівництво храму не завершилося. При ньому були зведені стіни «на висоту вершника, який стояв на коні з піднятою вгору рукою» (близько 4-х метрів).
Закінчено будівництво Спасо-Преображенського собору було, вірогідно, за часів правління наступного чернігівського князя— Святослава Ярославича (1054-1073р.р.) сина Київського князя – Ярослава Мудрого, який після смерті Мстислава очолив Чернігівське князівство. Його поховали в цьому соборі, незважаючи на те, що помер Великим князем у Києві.
Собор збудовано за візантійськими архітектурними традиціями. Знавці архітектури називають планувально-просторове рішення собору унікальним, оскільки подібної конструкції не має жоден із відомих давньоруських храмів. В ньому поєднуються дві архітектурні форми: візантійська хрестово-купольна та базилікальна. Відмінності Спаського собору від інших храмів Київської Русі пояснюється тим, що до Чернігова Мстислав княжив у Тмутаракані, то майстри були запрошені саме звідти, вони наслідували у будівництві не лише візантійські традиції, а і традиції Малої Азії та Закавказзя.
Спасо-Преображенський собор тринавний, його ширина 22,4 м (усередині між стінами 19,2 м), довжина з абсидами складає 35,2 м (усередині 32,4 м). Висота від підлоги до низу склепіння центральної бані – 30 метрів. Розмір підкупольного квадрата 7,5 х 7,5 м., а товщина стін – 1,5 метри. Завдяки чотирьом парам несучих стовпів і потрійним двоярусним аркам, внутрішній простір храму поділений на три окремі поздовжні частини і дуже нагадує інтер’єр базиліки. Храм збудований на міцному широкому фундаменті, заглибленому в грунт на 2,8 м.
Покриття собору виконане по мурованих склепіннях. Головний планувальний хрест храму – середня нава і трансепт – перекриті коробовими склепіннями, абсиди перекриті півсферами – конхами. На центральному середньохресті стоїть високий (близько 8 м) циліндричний барабан бані з вісьмома віконцями. Ще чотири циліндричних барабани несуть бічні бані меншої висоти.
З північного боку до нартексу примикає кругла башта, в якій розміщені гвинтові сходи на хори. Це приміщення призначалося для перебування князя та його найближчого оточення під час літургії, так званий «красний терем».
З південного боку до нартексу храму було прибудована хрестильня.
Хори у храмі були над нартексом і бічними навами (їх називали – «полаті») зроблені були з дерев’яних балок і розібрані у XVIII ст.
При побудові собору використовувалась система мурування, розроблена у візантійських будівельників – так зване мішане мурування, у якому поряд із плінфою (давньоруська цегла) використовувався природній темно-сірий камінь. Мурування вели на міцному розчині, що складався з частини вапна і трьох частин товченої кераміки.
Фасади собору оздоблені орнаментом, викладеним з цегли під час мурування (меандри, сонечка, хрести), які у поєднанні з пошаровим муруванням з плінфи та природного каменю з широкими смугами розчину надавало фасадам Спаського собору особливої урочистості та мальовничості.
За свою майже тисячолітню історію Спасо-Преображенский собор зазнав багатьох руйнувань і пошкоджень. У 1239 році, під час монголо-татарської навали собор був сильно поруйнований – впали склепіння та бані. Пожежа в Чернігові 1750-го року нанесла непоправної шкоди: були знищені практично всі домонгольські фрески, згоріли дерев’яні конструкції, завалилася наполовину висоти башта сходів на хори, майже розвалилася хрестильня, мармурові колони потріскалися, пошкоджені стіни та вежі, що потребувало значних перебудов, після яких собор набув сучасного вигляду. З північно-західного фасаду (ліворуч від центрального входу) надбудували сходову вежу з високим шпилем. Така ж вежа була зведена на місці хрещальні ( з іншого боку від входу). Вся будівля була отинькована і побілена, всередині і зовні.
У 1818 р. в соборі художник Я. Юринов зробив внутрішній розпис стін олійними фарбами, дуже оригінальні і цікаві композиції. Розпис у 1872-1873 рр. був поновлений майстрами Михайлом і Олексієм Кияшками.
Наприкінці ХІХ століття позолотили його верхи, і встановили новий іконостас, запроектований калузьким архітектором А. Яснишиним у стилі бароко. Висота іконостаса сягає 12 м, ширина по трьох навах – 20 м. Цей іконостас з 62 іконами практично неушкоджений. У 1889 р. зробили центральне парове опалення.
Незважаючи на всі перебудови, Спасо-Преображенский собор серед усіх давньоруських храмів дійшов до нас у найкращому стані. Саме він є окрасою і першою святинею Чернігова.
Фото Миколи Турчина, Сергія Колотуші.
СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СОБОР
Спасо-Преображенський собор — один з найдавніших храмів Русі. Розташований в історичному середовищі Чернігова, у центрі колишнього дитинця. Був головною архітектурною домінантою міста. Завдяки високим вежам, що фланкують західний фасад, і зараз відіграє роль важливої домінанти.
Будівництво собору було розпочато приблизно у 1033—1034 роках за розпорядженням першого відомого за літописами чернігівського князя Мстислава Володимировича. Вперше літописи згадують про «церкву святого Спаса» у 1036 році, коли князь Мстислав раптово помирає. На цей час стіни собору височіли на рівні вершника, який стоїть в стременах, піднявши руку (близько 4-х метрів). Вірогідно, після смерті Мстислава будівництво припинилося, і храм був добудований при наступному чернігівському князеві — Святославі Ярославичі.
Спаський собор будувався за візантійськими архітектурними традиціями. Знавці архітектури називають планувально-просторове рішення собору унікальним, оскільки подібної конструкції не має жоден із відомих давньоруських храмів. У ньому поєднується візантійська хрестово-купольна схема з елементами романської базиліки.
Для будівництва використовувалась система мурування запозичена у візантійських будівельників, так зване мішане мурування, у якому поряд із плінфою ( давньоруська цегла) використовувався природній камінь. Фасади собору оздоблені орнаментальними візерунками, що викладалися цеглою під час мурування (меандри, плетиво, хрести). Поєднання цегляних візерунків, пошарового мурування з плінфи та природного каменю з широкими смугами розчину надавало фасадам Спаського собору особливої урочистості і мальовничості. З північного боку до західного фасаду була прибудована кругла вежа, всередині якої гвинтовими сходами піднімалися на хори храму. Це приміщення призначалося для перебування князя та його найближчого оточення під час літургії. Дерев’яна підлога хор згоріла під час пожежі в середині ХVІІІ ст. І в подальшому приміщення не поновлювалося. Після того, як храм було збудовано, до його південно-західного кута прибудували хрестильню — невеличку однобанну церкву, призначену для проведення обрядів хрещення (не збереглася).
Особливої уваги приділяли внутрішньому оздобленню храму. У давні часи інтер’єр був багатшим і красивішим, аніж сьогодні. Стіни та склепіння були прикрашені фресковим живописом, підлогу з різьбленних шиферних плит (рожевий сланець) оздоблювала різнокольорова мозаїка. Сьогодні в соборі ми можемо побачити фрагменти старовинних фресок, різьблені шиферні парапети хор та масивні колони, всередині яких ховаються залишки колон первинних, біломармурових.
Головну увагу в храмі нині привертає бароковий іконостас, споруджений в кінці ХVІІІ ст., на місці попереднього, пошкодженого пожежею 1750 року. Під час наступного ремонту було розібрано пошкоджену вогнем хрестильню, а на її місці збудували круглу в плані вежу, симетричну північній. І ту й іншу увінчали високими шпилями, дещо змінили форму бань церкви.
На початку ХІХ ст. до північного, південного та західного фасадів прибудували великі тамбури, після чого собор набув свого нинішнього вигляду.
Кафедральний Спаський собор з найдавніших часів був князівською усипальнею. У 1036 році в храмі знайшов спокій його засновник — князь Мстислав Володимирович, тут були поховані і його дружина Анастасія та син Євстафій. У соборі також поховали князя Святослава Ярославича, потім Гліба Святославича (1078) і Олега Святославича (1115). У 1150 році Святослав Ольгович переніс в чернігівський Спас мощі убитого в 1147 році в Києві князя-ченця Ігоря Ольговича, пізніше канонізованого. Знайшли в соборі останній прихисток герої «Слова о полку Ігоревім» Всеволод Святославич та князь Ярослав Всеволодович.
Письмові джерела донесли до нас свідоцтво про те, що до 1572 року в церкві Святого Спаса зберігались мощі убитого в Орді князя Чернігівського Михайла, перевезені пізніше до Московського Кремля. З 1896 року собор став місцем перебування мощей св. Феодосія Чернігівського.
Спаський собор завжди був головною святинею Чернігово-Сіверської землі, її своєрідним суспільно-політичним центром. В епоху Київської Русі тут укладалися договори і оголошувалися князівські укази. У 1814 році в храмі встановили прапори чернігівських полків, що брали участь у війні з Наполеоном, а в 1856 році — знамена, що прославилися під час Кримської війни 1853-1856 років. Храм був настільки шанованим, що його обов’язково відвідували всі монархи і члени імператорської родини, що приїжджали до Чернігова, не кажучи про різних вищих державних сановників та діячів вітчизняної культури.
Починаючи з ХІХ ст. пам’ятка всебічно вивчається істориками, архітекторами та археологами.
Нині Спасо-Преображенський собор входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» і одночасно є храмом Української православної церкви.
Фото Миколи Турчина, Сергія Колотуші.