собор рождества богородицы козелец
Козелец. Собор Рождества Богородицы
Историю этого храма я уже рассказывала ЗДЕСЬ. С перерывом в несколько лет я опять побывала здесь, привезла на экскурсию свою маму, и мы еще раз получили удовольствие от осмотра шедевра.С погодой нам не особенно повезло, сфотографировать храм на фоне синего неба не вышло, смотрите, как уж вышло.
Немного напомню историю храма. Неподалеку от Козельца в селе Лемеши жила семья бедного казака Григория Розума и жены его Наталки Демешко. Было у них аж 6 детей: Алексей, Кирилл, Даниил, Агафья, Анна и Вера. Бедны они были дети чужой скот пасли. Благодаря Алексею и Кириллу вскоре прославилась фамилия Разумовских на всю империю.
А все потому, что волею судьбы пригожий Алексей в 22 года стал певчим в придворном хоре в Петербурге и попал на глаза цесаревне Елизавете Алексеевне. История их любви известна всем, в то что в Черниговской области в небольшом селении Козелец стоит прекрасный памятник этой любви, знают не многие.
Детали декора (И.Г.Григорович-Барский)
Иконостас настолько огромен, что боковые его части не поместились в храме, их пришлось снять и перенести в церковь в соседних Лемешах (о ней немного позже), где они не сохранились. Ярким украшением иконостаса были массивные серебряные ворота, которые на сегодняшний день безвозвратно утрачены. Иконы, вмонтированные в иконостас (их должно быть 72) частично утрачены, частично перенесены в Черниговский художественный музей. Ряд из них находится на реставрации. Предполагается, что некоторые из икон написаны любимым художником Разумовских Г.А.Стеценко.
Элементы внутреннего декора
Рядом храмом в 1766-1770 гг была возведена колокольня. Изначально в ней было 5 ярусов, но в 1848 году верхний ярус сгорел, восстанавливать его не стали. Сейчас высота колокольни составляет 50 метров.
Это фото я стащила из путеводителя, чтобы вы представляли себе настоящий колорит иконостаса
Если вы будете возвращаться на трассу на Чернигов не через центр Козельца (можно и так), а той же дорогой, что вы въехали в него, собор Рождества можно будет увидеть со стороны трассы, так он тоже выглядит очень эффектно.
Собор Рождества Богородицы с колокольней
Вид на собор с трассы
Контакти
Поділитися:
Правлячий Архієрей
Вікарний Архієрей
Благочинний Козелецького округу, настоятель собору Різдва Богородиці – протоієрей Михаїл Терещенко
Ікона дня
Мч. Нестора Солунського (близько 306).
Мцц. Капітоліни та Єротиїди (304). Мч. Марка і тих, що з ним. Прп. Нестора Літописця, Печерського, у Ближніх печерах (близько 1114). Прп. Нестора, некнижного, Печерського, в Дальніх печерах (XIV). Знайдення мощей блгв. кн. Андрія Смоленського у Переславлі-Залєському (1539). Прмч. Сергія (1942). Собор святих Київської духовної академії.
Православний календар
Мч. Нестора Солунского (ок. 306).
Прп. Нестора Летописца, Печерского, в Ближних пещерах (ок. 1114). Прп. Нестора, некнижного, Печерского, в Дальних пещерах (XIV). Обретение мощей блгв. кн. Андрея Смоленского в Переславле-Залесском (1539). Мцц. Капитолины и Еротииды (304). Мч. Марка и иже с ним.
Прмч. Сергия Чернухина (1942).
Кол., 249 зач., I, 1–2, 7–11.Лк., 55 зач., XI, 1–10.Мч.:Еф., 233 зач., VI, 10–17.Лк., 106 зач., XXI, 12–19.
Про собор
Розклад богослужінь:
В соборі Різдва Богородиці богослужіння здійснюются кожну суботу та неділю, а також на свята.
В зимовий період (від Покрова Пресвятої Богородиці до Вербної Неділі) всі богослужіння здійснюються в нижньому храмі св. мучеників Адріана та Наталії.
Собор відкритий щодня з 09:00 до 13:00
в суботу – з 08:00 до 18:00
та неділю – з 07:00 до 15:00
Також щосуботи о 18:30 в храмі проходять молодіжні зустрічі на яких всі бажаючі можуть поспілкуватися зі священником на Євангельські та актуальні духовні теми.
Таїнство сповіді здійснюється за півгодини до початку Літургії, а на свята після вечірнього богослужіння. (в інші дні за домовленістю)
Таїнство Хрещення здійснюється будь якого дня за домовленістю.
Таїнство Вінчання здійснюється в понеділок, середу, п’ятницю та неділю за домовленістю. Вінчатись не дозволяється в дні посту, святок, Пасхальної Седмиці та напередодні великих свят.
При Храмі є церковна лавка з широким вибором духовної літератури.
Приділи:
Головний престол храму освячено на честь – Різдва Пресвятої Богородиці
(21.09),
правий – святих першоверховних апостолів Петра і Павла
(12.07),
лівий – святих пророка Захарія та праведної Єлизавети
(18.09),
нижній – святих мучеників Адріана та Наталії
(08.09).
Святині
В нижньому храмі собору знаходиться чудотворний список Іверської Божої Матері. Оригінал втрачено в часи радянської влади, коли собор був зачинений та розграбований. Залишилась лише рідкісна молитва до Пресвятої Богородиці яка читається тільки в нашому соборі.
Святкування – вівторок Світлої Седмиці;
Також в нашому храмі є ікони з часточками святих мощей: Предтечі та Хрестителя Господнього Іоана, ап. Андрія Первозванного, свт. Миколая Чудотворця, мчч. Адріана та Наталії, блаж. Мотрони Московської, прп. Гавриїла Афонського, свтт. Феодосія Чернігівського, свтт. Філарета (Гумілевського), прп. Лаврентія Чернігівського, свтт. Афанасія Ковровського, сщмч. Володимира (Богоявленського), прп. Іоана Кормянського, прп. Кукши Одеського, прп. Меркурія Печерського.
Історія 
ОБЕРІГ ЛЮДСЬКОГО ДУХУ
У середньовічні часи в Україні склалася дивна система міст, насамперед містечок, для яких були характерні своєрідний уклад життя, досить високий рівень матеріального виробництва, оригінальна культура. У містечках зосереджувалися тогочасні ремесла, значного поширення набула освіта, серед міських пам’яток архітектури трапляються справжні шедеври.
До таких містечок належав і Козелець. Для підтвердження важливості цього містечка в тодішньому загальноукраїнському житті достатньо двох фактів: з 1656 м. Козелець жив за Магдебурзьким правом, пізніше, в 1708 – 1781 рр. Він був адміністративним центром Київського полку.
Особливо відомим став Козелець у зв’язку з діяльністю родини Розумовських: Наталки Дем’янівни (Розумихи) та її синів – фаворита імператриці Єлизавети Петрівни Олексія й останнього гетьмана Лівобережної України (1750 1764), з 1764 фельдмаршала Кирила Розумовського. 
К. Г Розумовський був високоосвіченою людиною свого часу – освіту здобув в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Страсбурга.
Високоосвіченими були і його діти. Так, син Олексій мав європейську освіту, зібрав багатющу в Російській імперії бібліотеку природничої літератури, був сенатором, піклувальником Московського університету, міністром народної освіти. Андрій працював на дипломатичній роботі в Італії, Данії, Швеції. Серед нащадків Кирила Розумовського були вчені, геологи, мандрівники. На честь Розумовських названо мінерал – “Розумовскит”.
Сім’я Розумовських розумілась в музиці, театрі, живопису, архітектурі. Особливу пам’ять про себе залишили Розумовські у незрівнянному архітектурному пам’ятнику – козелецькому соборі Різдва Богородиці.
Досі остаточно не вирішено питання авторства собору. Одні вважають авторами архітекторів А. В. Квасова і I. Г. Григоровича-Барського, інші – В.В. Растреллі.
Козелець своєю історією сягає в сиву давнину. На його території, крім українців, ходили татари, снували монголи, жили поляки. Населяли її і дуже давні народи. Про це свідчать давні рукописи, архівні матеріали, перекази старожилів і різноманітні речові знахідки-докази.
Протягом усього часу свого існування, наші предки залишили після себе помітний слід у скарбниці загальнолюдської матеріальної і духовної культури. 
З обох сторін річки Остерка залишилися до наших днів декілька культових споруд, які належать до вершинних архітектурних творів. Це, перш за все, будинок полкової канцелярії, дві церкви (Вознесенська та Миколаївська), збережені у хорошому стані і відреставровані, а також собор Різдва Богородиці.
Слід зазначити, що збереглися й інші культові споруди та одиночні приватні будинки, які представляють певний історико-архітектурний інтерес.
Безперечно, що найвизначнішою, найціннішою і найпривабливішою спорудою за всі часи існування Козельця є собор Різдва Богородиці. Протягом багатьох років – з часу будівництва і донині – його згадують всі, хто хоча б путньо зачіпав тему історії або культури Козельця, і не тільки його.
Собор обвитий легендами, домислами, розповідями старожилів і сучасників, краєзнавців, дослідників архітектури.
Приступаючи до розповіді про козелецький собор Різдва Богородиці, перш за все з’ясуємо, що означає слово собор. У 3-му томі УРЕ за 1968 р. (с. 310, “Архітектура”) це слово тлумачиться як головний храм міста або монастиря.
Будівництво собору Різдва Богородиці в Козельці безпосередньо пов’язане з сім’єю Розумовських, знаних не тільки в Україні і Російській імперії, а й у світі. Історія цієї родини не позбавлена курйозів. 
На різдвяні свята 1731 через Чемер проїжджав полковник Федір Вишневський, везучи з Угорщини в царський двір токайське вино. Відвідавши місцеву церкву, в якій здійснювалося святкове богослужіння, він був вражений співом і вродою молодої хориста і запросив його до Петербурга. Так в 22 роки Олексій потрапив до царського придворного хору, де з часом і привернув неабияку увагу.
Статний, красивий, з приємним і сильним від природи голосом, співак відразу ж був помічений молодий царівною. Вроджені риси не пропали марно. Підкоривши серце царівни, він стає її найближчим і надійним порадником і помічником-фаворитом. До того часу Єлизавета Петрівна перебувала в опалі з боку Анни Іоанівни і шукала розради в розвагах.
Зійшовши на царський престол, Єлизавета Петрівна надає Олексію багато привілеїв: від звання фельдмаршала до передачі у власність сіл на Україну, а також титул графа, більше того – вступає з ним в таємний шлюб. Графські титули отримали мати, брат і сестра Олексія. Розумовські стали найбагатшими людьми Російської імперії.
Протягом 11 років (1752 – 1763) велося це будівництво. Звичайно, належної техніки не було. Не було і пристроїв, які б полегшували роботу. Щоб подати робочим будівельні матеріали на місце роботи, знизу доверху майбутньої споруди було зроблено під’їзну дорогу від села Ліхоліткі до села Гламазди з підйомом і спуском потрібної висоти навколо собору. Понад десять років щоденної виснажливої роботи сотень людей було покладено на те, щоб виріс красень-собор і поряд з ним – дзвіниця (з розповіді козелецького краєзнавця О. Шама).
Але храм радує око відвідувачів не тільки зовні. Не менше враження справляє і його внутрішнє оздоблення стін, опор, фронтонів, куполів, іконостасу. Різьба по дереву, картини олійними фарбами, позолота, переливи кольорів справляють дивовижне враження на відвідувачів.
Найціннішою прикрасою собору є його іконостас, який виконали італійські різьбярі по дереву за проектами В. В. Растреллі. Художній розпис інтер’єру і картини для іконостасу виконав художник Г. А. Стеценко. Для іконостасу він написав не тільки ікони релігійних сюжетів, а й портрети Н. Д. Розумовської, Єлизавети Петрівни і священика К. Тарловського, який потай обвінчав у Козельці царицю і О. Розумовського. Ось як описує іконостас цього храму Божого газета “Сіверщина” від 14 листопада 2003 року:
До того часу на території собору було кладовище, на якому ховали не тільки військових, а й інших людей з положенням, імена яких були пов’язані з життям Козельця.
У серпні 2003 року, детально оглядаючи собор, я побачив у траві біля дзвіниці надгробну мармурову плиту з написом: “Ольга Андріївна Шаманська. Господи, да упокой твою душу, дорога мама “. Хто була ця жінка, поки що невідомо. Можливо, вона була шанованим у Козельці людиною.
Забігаючи наперед, скажу, що собор останнім часом знаходиться в належному стані, має відповідний догляд. А надгробні плити ще належить упорядкувати і здійснити щодо них необхідні роботи.
Цікаву і достовірну інформацію про собор цього періоду надала мешканка Козельця А. М. Косовець. Антоніна Миколаївна Перевозчикова опинилася в Козельці в 1922 році. До етзле річки Ками. Вийшла заміж за офіцера Аркадія Косовца. Під цим прізвищем багато козельчан здавна знали її як вишивальницю рушників, серветок, сорочок. З юності продавала свої вироби на базарі. Після неї залишилася безліч талановитих робіт.
В одній з кімнат цього будинку, яка мала окремий вхід, жив інженер маслозаводу Юрій Юрійович Мохнат, у якого була рація. Він був пов’язаний з партизанами, передавав відомості про дислокацію німців у соборі і в місті. Про це знала Антоніна Косовець. Підтримували зв’язок з партизанами і банківський працівник Радуста працівник райкому партії Наконечний.
Німецькі солдати і офіцери розквартирувалися здебільшого у великих просторих будинках козельчан. Щоранку, йдучи на роботу до собору, вони цокотіли своїми начищеними до блиску чобітьми. І настав кінець і їх диявольській роботі.
Під час війни від бомбардування часткового руйнування зазнали куполи самого собору та його дзвіниці. Собор був розграбований, окремі його частини пошкоджені. На щастя, збереглася основа іконостасу.
Після закінчення війни в соборі Різдва Богородиці розмістили заготконтору, його використовували під склад для овочів, іншого товару.
З 1946 року в соборі почали вести реставраційні роботи, проте робилося це неспішно, як мокре горить.
Руйнувати було легше, ніж реставрувати. Руйнували не тільки німці, а й радянська влада – байдужим спогляданням руйнівних процесів, які неминучі з часом, якщо не підтримувати споруду. Зайве говорити, що пам’ятки культурної спадщини потребують особливої уваги та підтримки, адже це наша гордість, наша історія. До таких пам’яток належить і Козелецький собор Різдва Богородиці.
Влада отямилася в 1970х роках.
І ось нарешті основні реставраційні роботи в соборі Різдва Богородиці закінчено. До собору поспішають віруючі – прибирають сміття, цеглу, камінь біля собору, а всередині фарбують, білять. На очах оживає не лише собор, а й історія Козелецького краю. 
Відкриттю собору передувало розпорядження представника Президента України в Козельці Григорія Панченка, яке він видав на прохання віруючих.
І найбільша заслуга у відкритті величного Божого храму протоієрея отця Михаїла Терещенка.
З цього дня до собору може прийти кожен – помолитися Богу, а заодно і помилуватися красою, створеною нашими предками. І ходять, і милуються. Приїжджають сюди і легковими автомобілями, і автобусами. Їдуть з України, з країн близького і далекого зарубіжжя. Так як тут є на що подивитися. Козельчани постійно бачать, як собор завдяки благочинному отцю Михаїлу чепуриться : то підштукатурюють, то підбілюють, то підфарбовують. Пестить око і інтер’єр двох діючих церков – літньої і зимової. Щороку собор поповнюється якимись реліквіями і експонатами. 
Національний банк України в серії “Пам’ятки архітектури України ” ввів в обіг ювілейну монету “Собор Різдва Богородиці в Козельці ” номіналом 10 гривень. Це визнання того, що Козелецький собор Різдва Богородиці справді одне з кращих культових споруд XVIII ст. 
Монета зроблена зі срібла 925 проби, якість – “пруф”, чиста вага 31,1 г, діаметр 38, 61 мм. Тираж – 3000 штук. Гурт монети рифлений.
Пам’ятна монета “Собор Різдва Богородиці в Козельці” є дійсним платіжним засобом України і обов’язкова до прийому без будь-яких обмежень за її номінальною вартістю до всіх видів платежів, а також для зарахування на поточні рахунки, вклади.
Подяка Богові за Його безмежну любов до творіння свого. Адже в тому, що будуються і відкриваються храми і проявляється любов Божа. Так як Бог хоче, щоб усі люди мали спасіння й увійшли в Царство небесне. Понад сімдесят років двері собору Різдва Богородиці була зачинена для віруючих, але не в силі Бог, а в правді.
До 1934 року в соборі перебувала чудотворна Іверська ікона. Коли собор закрили і пограбували, зникли з нього всі образу і святині, в тому числі і Іверська чудотворна ікона. Досі збереглася молитва, яку читають тільки в Козельці.
У 2003 році Матір Божа благословила настоятеля собору, благочинного Козелецького округу, поїхати на святу гору Афон. У Іверському монастирі, де знаходиться оригінал Іверської ікони, отець Михаїл придбав освячену копію образу, приклав його зі слізьми до чудотворного оригіналу і привіз на Козелецьку землю. 
Нині нас з покійною графинею Розумовської пов’язують стосунки з її прапрапраправнучкою Марією Андріївною Розумовського. Марія Андріївна кілька разів відвідувала Козелець. Проживає вона в Австрії, у м. Відні, але любить батьківщину своєї покійної прабабусі і цей величний собор. Принагідно завжди передає уклін козельчанам і святому храму. Надає посильну матеріальну допомогу – на написання ікон в іконостас собору. Духовенство собору і віруючі під час кожної Божественної літургії моляться за упокій родини Розумовських і за здоров’я графині Марії Андріївни.
Сотні років стоятиме собор, сяючи золотими хрестами, як світлячок вночі, щоб ми не збилися з правильного шляху, щоб не забрели в пітьмі складного сьогодення, нагадуючи нам, що тільки через Православну канонічну церкву ми зможемо наслідувати Царство Боже.
Хто б не йшов, хто б не їхав повз собор Різдва Богородиці, зупинись, кланяйся і помолися, так як в кожну цеглинку собору вкладена любов предків наших і тих, хто навіть життя своє поклав при будівництві собору. Адже в любові одне до одного – як до живих, так і до покійних – проявляється любов до Бога.
«Отпусти меня в белый храм. »
Центр Козельца. Рождественский и Вознесенский храмы
И мы поясним: в третьм томе ежемесячного исторического журнала «Киевская старина» за декабрь 1898 г. указывается, что собор Рождества Богородицы построен на «средства всесильного в то время графа Алексея Григорьевича Разумовского. при ближайшем участии небезызвестного священника Тарловского Кирилла Николаевича, уроженца г. Козельца, слывущего под именем «дикаго попа»». Справедливости ради следует отметить, что к строительству храма-жемчужины приложили руку и сердце все Разумовские, получившие и не получившие графские титулы.
Основной объем центрического по своему характеру здания собора имеет большие, полуциркульные в плане выступы в центрах всех четырех фасадов. Выступы завершаются полукруглыми фронтонами. Высокие башни куполов придают зданию живописный силуэт. Внутри собора, богато отделанного лепниной, находится уникальный гигантский (высотой 27 метров) пятиярусный резной иконостас.
Он был изготовлен в Италии для Петербургского Смольного монастыря, но после доставки выяснилась его избыточность по размеру. Событие совпало с намерением Разумовских построить собор в Козельце. Императрица Елизавета Петровна (как утверждают некоторые источники, обвенчанная с А. Разумовским в 1742 г.) решила пожертвовать этот иконостас для будущего собора. Тогда и было поручено архитектору Б. Растрелли спроектировать козелецкий собор соответственно размерам иконостаса. (Есть исследователи, которые считают создателями собора архитекторов А. В. Квасова и И. Г. Григоровича-Барского, под руководством которых велось строительство).
В иконостасе было 80 икон, 50 из которых сохранились до наших дней, несмотря на лихолетья. Художественную роспись интерьера и картин для иконостаса выполнил художник Г. А. Стеценко, написавший не только иконы, но и портреты Н. Д. Разумовской, Елизаветы Петровны и священника К. Тарловского. Отец Кирилл (Тарловский), уроженец Козельца, был персоной, весьма известной в Запорожской Сечи. Наличие его портрета косвенно свидетельствует в пользу версии, что именно он обвенчал (вроде бы в том же Козельце) императрицу и А. Разумовского.
Своеобразно и очень интересно решены могучие пилоны на углах башни, охваченные колоннами с пилястрами в трех верхних ярусах. Нижний ярус, как и в аналогичных сооружениях Москвы того времени, дан сплошным массивом с относительно небольшими проемами.
Козелецкая колокольня производила, по-видимому, большое впечатление в те годы и вызвала подражания и повторения, примером чего считают, в первую очередь, колокольню знаменитого Троицкого Черниговского монастыря, в котором покоятся святые мощи святителя Феодосия Черниговского и преподобного Лаврентия Черниговского.
Блестящую карьеру сделал также и его брат Кирилл, который стал Президентом Петербургской Академии наук, покровителем М. Ломоносова, последним (с 1750 г.) гетманом Левобережной Украины. Его сын Алексей Кириллович собрал богатейшую в Русской империи библиотеку естественной литературы, стал сенатором, попечителем Московского университета, министром народного образования. А другой сын, Андрей Кириллович, служил дипломатом в Италии, Дании и Швеции. Среди потомков К. Разумовского были ученые, геологи, путешественники.
Между прочим, когда императрица Елизавета путешествовала по Украине, ей очень понравилось в Козельце, где она познакомилась с родными сестрами своего супруга. Есть основания связывать возведение Рождественского собора с визитом в Козелец императрицы.
Вчера и сегодня В разные времена Рождественским Богородичным собором Козельца любовались А. Пушкин, М. Кропивницкий, Н. Лысенко, П. Тычина, А. Довженко, Н. Кибальчич и другие известные люди. Отметил красоту собора и Т. Шевченко в повести «Княгиня», написанной, заметим, на русском языке (даже если считать, что Кобзарь писал прозу по-русски только из конъюнктурных соображений, то факт все равно очень показателен). В 1934 г. собор был разграблен и закрыт. Из него исчезли многие иконы, в том числе и чудотворный образ Богородицы Иверской (до сих пор сохранилась молитва, которую читают только в Козельце).
Во время немецко-фашистской оккупации храм и прилегающая к нему территория на некоторое время были превращены в конюшню, а потом в лагерь для военнопленных. После окончания войны в соборе Рождества Богородицы была размещена заготконтора, его использовали под овощной склад. С 1946 г. тут начались реставрационные работы, длившиеся десятилетиями.
Частым гостем в Козельце бывал в «застойные» советские годы знаменитый тенор Иван Козловский, заезжавший сюда всякий раз по дороге в Полтаву. По воспоминаниям очевидцев, он всегда заходил в реставрировавшийся собор Рождества Богородицы и, поклонившись, пел, преимущественно религиозные песнопения.
В новейшей истории торжественный миг открытия отреставрированного собора Рождества Богородицы в Козельце настал 14 августа 1993 г. В связи с выдающимся событием в Козелец прибыл митрополит Черниговский и Нежинский Антоний (Вакарик), а также духовенство из соседних районов.
Сохраняется склеп с прахом Наталии Разумовской.
Козельщане поддерживают связь с Марией Андреевной Разумовской, несколько раз посещавшей город ее предков. Она живет в Вене, посильно помогает храму. Во время каждой Божественной литургии прихожане храма и священство молятся за упокой семьи Разумовских и за здоровье графини Марии Андреевны.
В 2003 г. благочинный Козелецкого округа протоиерей Михаил Терещенко поехал на Святой Афон, и в Иверском монастыре, где находится икона Богородицы Иверской, приобрел новый образ, созданный афонскими современными мастерами, освятил его на том, чудотворном, и привез на Козелецкую землю.